Заснована у 1920 році як «взірцева українська трудова школа, гуртожиток і дитячий клуб при ній», у повоєнні роки переформована у одну з перших у Києві спеціалізованих українських шкіл з поглибленим вивченням англійської мови, школа № 92 імені Івана Франка декілька десятиліть працювала у приміщенні будинку по вулиці Богдана Хмельницького, 11 і де з 1871 року існувала колегія імені Павла Галагана.

Колегія Павла Галагана - класичний навчальний заклад для хлопчиків, засновником якого був відомий діяч України Григорій Павлович Галаган, що походив із стародавнього роду запорізьких, а згодом - чигиринських козацьких полковників, стала одним із осередків виховання української інтелігенції XIX століття. Гордістю колегії була її бібліотека та фізико-природничі кабінети-лабораторії. У приміщенні колегії неодноразово гостював Іван Франко, у каплиці при колегії він вінчався з Ольгою Хоружинською.

За девіз колегії взято слова Амоса Коменського: «Щоб школа викликала не огиду, а як більше задоволення і ділового успіху».

Саме тому в колегії було запроваджено «панування відповідної свободи взаємодовіри поміж вихователями і вихованцями». Прийнявши у спадок дух колегії, її традиції і стосунки педагоги школи № 92 намагаються їх впроваджувати і зберігати надалі.

Наприкінці 70-х років минулого століття приміщення колишньої колегії Павла Галагана переобладнали під музей літератури України, а спеціалізована школа №92 імені Івана Франка у 1977р. отримала інше приміщення на Тарасівській 11.

Гордістю колегії і спеціалізованої школи № 92 є випускники, серед яких відомі діячі науки і культури, дипломати, політичні діячі: президент Академії Наук України В. Линовський, академіки Н. Котляревський, А Кримський, В Грабар, Н. Максимейко, Д Петрушевський, Г. Костюк, И. Покровський, А. Красковський, М. Марковський, Літератори - М. Драй-Хмара, В. Осторовський, П. Филипович, В. Каллаш, В. Коротич, режисер А. Жолдак, дипломат Є. Комісаренко, політик Б. Губський, відомі актори Л. Броневой, І. Купченко, С. Іванов та інші.

 

 

Колегія Павла Ґалаґана Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Історія

Зазначена споруда Колегії була власністю Київського дворянського зібрання.

Григорій Ґалаґан заснував колегію як пам'ять про свого померлого сина, відписавши на її утримання великі маєтності в Полтавській і Чернігівській губерніях. Загальна вартість земель, подарованих на утримання колегії, становила 275 тис. рублів, що на той час становило величезну суму. Г. Ґалаґан також подарував колегії велику бібліотеку (по революції частково передану до Державної Публічної Бібліотеки УРСР).

Назву колегії взято для збереження традиційної назви колишніх колегій.

Архітектурний ансамбль колегії складався з 5 споруд по вулиці Фундуклеївській (тепер Богдана Хмельницького), реконструйованих 1870 року архітектором О. Шіле.

Навчальний заклад був розрахований на навчання і проживання в інтернаті 70 вихованців. Учні приймалися з усіх українських земель, зокрема з тих, що перебували у складі Австро-Угорщини.

Колегія за програмою дорівнювала 4 старшим класам класичної гімназії і була розрахована на виховання 70 учнів (30 стипендіатів Г. Ґалаґана і 40 своєкоштних), що всі мали жити в інтернаті.

Науково-методичне піклування над колегією здійснював Київський університет Святого Володимира.

У часи УНР у будівлі, за свідченням Дмитра Дорошенка, містилося Міністерство військових справ.

По революції більшовики ліквідували Колегію, перетворивши її на «трудову школу».

За радянських часів у цьому будинку знаходилась с/ш № 92 імені Івана Франка. Після пожежі 1976 року й до сьогодні у приміщенні Колегії Павла Ґалаґана міститься Національний музей літератури України.

У 1885 і 1886 рр. в бібліотеці Колегії тривалий час працював Іван Франко.

1886 року в каплиці при колегії Іван Франко вінчався з Ольгою Хоружинською[1] (сестрою дружини викладача колегії Є. Трегубова).

Директори колегії

Директорами й учителями Колегії було багато членів Старої Громади й визначних українських діячів:

та інші.

Директорами колегії були, зокрема:

  • І. Ничипоренко (18791890) і
  • І. Анненський (18901893).

Випускники колегії

Див. також: Випускники Колегії Павла Галагана Колегія виховала плеяду визначних учених, юристів, медиків, літераторів. Серед них:

та ін.

 

Тара́сівська ву́лиця

Тара́сівська ву́лиця — вулиця в Голосіївському районі міста Києва, місцевість Паньківщина. Пролягає від вулиці Льва Толстого до вулиці Василя Яна.

Прилучаються вулиці Микільсько-БотанічнаСаксаганськогоЖилянська і Короленківська.

Вулиця виникла під сучасною назвою в 30-хроках XIX століття під час забудови місцини навколо Київського університету. Спочатку пролягала до р. Либідь і Набережно-Жилянської вулиці. У 70-ті роки XX століттяскорочена до сучасних розмірів у зв'язку із промисловим будівництвом.

Існує легенда, яка, втім, не відповідає дійсності, начебто Тарасівська вулиця названа на честь Тараса Шевченка[1].

У лютому 1919 року було розроблено пропозицію перейменування вулиці на честь Івана Франка, але її не було затверджено[2].

У 1959 та 1962 роках, під час археологічних розкопок поблизу Тарасівської вулиці, було знайдено мідну монету Боспорської держави та два срібних денарії Антоніна Пія, що дозволяє припустити існування тут у II столітті н. е. поселення.

Тарасівська вулиця належала за міським розкладом до 3-го розряду, 1914 року переведена до 1-го розряду. В історії вулиці прослідковуються два періоди забудови — одноповерховими садибами (не збереглися) та багатоповерховими прибутковими будинками (кінець XIX — початок ХХ століття).

Місцевість, до якої належить вулиця, іноді називають «Латинським кварталом», за аналогією з паризьким кварталом біля Сорбонни, через те, що тут у XIX — початку XX століття мешкали студенти та викладачі Київського університету.

У будинку № 1 жили український хірург, академік Микола Волкович (студент, а пізніше — викладач Київського університету), художник-графік Роман Мельничук, академік АН УРСР Дмитро Зеров (також закінчив Київський університет і викладав у ньому).

Будинок № 2 був зведений у 1842 році в стилі ампір і належав професорові Київського університету, філософу Орестові Новицькому. У 18471848 роках тут проживав студент-математик Київського університету, згодом художник Микола Ґе. У 1871 році в цьому будинку винайняв квартиру письменник-драматург Михайло Старицький, де він, зокрема, переклав казки Андерсена. У цьому будинку також жив філософ, академік Академії наук УРСР (з 1922року) Олексій Гіляров.

Садиба за адресою Тарасівська вулиця, 4 належала правнику, професору Василеві Незабитовському (закінчив у 1846 році Київський університет, а з 1863 року викладав у ньому).

У будинку № 5 до 1847 року діяв переведений з університету анатомічний театр. Садибу для будівництва одноповерхового будинку у 1870 році придбав ректор Київського університету, доктор медицини Олександр Матвєєв. У 1919 році тут мешкав український поет Василь Еллан-Блакитний.

Будинок № 8 належав ботаніку Панасові Роговичу, директорові ботанічного саду, професору (а до цього — студенту) Київського університету. Там же оселився студент Олексій Бах, майбутній академік АН УРСР. Пізніше у цьому будинку проживали співак Іван Стешенко (у 1917–1921 роках — соліст Київського оперного театру) та у 19221924 роках — бібліограф Федір Максименко.

У будинку № 12 мешкав архітектор Павло Шлейфер. Тут у 1870-х роках знаходилася народницька комуна Володимира Дебогорія-Мокрієвича.

В березні 1889 року у будинку № 14, у квартирі свого брата Михайла Косача жила Леся Українка.

У будинку № 18 проживав завідуючий кафедрою університету, професор-психіатр Іван Сікорський, батько авіаконструктора Ігора Сікорського.

У різні роки на Тарасівській вулиці мешкали президент АН УРСР Володимир Вернадський(буд. № 10, 1918 рік), академік АН УРСР Леонід Яснопольський (буд. № 16), російський педагог Костянтин Ушинський (будинок Івановської, 1870 рік), поетеса Анна Ахматова (буд. № 25, 1914 рік), професор історії та міністр освіти за гетьманату Микола Василенко, доцент Київського медичного інституту, завідувач кафедрою анатомії Київського сільськогосподарського інституту Микола Волкобой (буд. № 16), завідувач кафедрою патологічної фізіології Української сільськогосподарської академії професор Семен Ярослав(буд. № 16).

Установи та заклади[ред. • ред. код]

  • Дошкільний навчальний заклад № 118 (буд. № 6-А)
  • Дошкільний навчальний заклад № 61 (буд. № 13)
  • Спеціалізована загальноосвітня школа № 92 з поглибленим вивченням англійської мови ім. І. Франка (буд. № 11)
  • Добровільне пожежне товариство України (буд. № 4)
  • Київський центр спорти&